Чи потрібні оцінки у початкових класах НУШ?

Замість 12-бальної шкали – система з чотирьох рівнів: початковий, середній, достатній, високий. На початку липня МОН винесло на громадське обговорення зміни до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів Нової української школи. Зокрема, для підсумкового оцінювання у 3-4 класах пропонується використовувати не бальну систему, а рівневу. Ми попросили вчителів і дитячого психолога прокоментувати цю ініціативу.

Валентина Павлівна, вчитель початкових класів, Київ:

«Кожна робота має бути оцінена! Навчання – це праця дитини, її старання та зусилля. Ми, дорослі, отримуємо за свою роботу зарплату, а діти за свою роботу мають отримувати оцінки. Зрозуміло, що результатом навчання є знання, але це щось абстрактне, таке, чого дитина не може побачити, не може торкнутися. Тому наочним результатом навчання стає оцінка. Мій досвід і досвід багатьох моїх колег показує, що оцінки мають бути з першого класу. Спочатку ставимо дитині гарні оцінки, щоб  заохотити її, коли щось не дуже виходить, підбадьорюємо словами – «ти можеш зробити ще краще», «у тебе все вийде, продовжуй працювати», а потім поступово переходимо до «серйозного» оцінювання. На мою думку, ставити дитині букви «П» чи «С» замість балів – це є знеціненням її праці».

Володимир Сокол, учитель початкових класів, Харків (публікуємо уривок зі статті пана Володимира про оцінювання – згодом оприлюднимо її повністю):

«Пропонується в початковій школі прибрати 12-бальну систему і залишити рівневу градацію. В принципі, ми й так йшли в руслі цих рівнів, адже оцінки/бали від 7 до 9 – це достатній рівень – «Д»; 10-12 балів – високий рівень – «В». Але ось в чому заковика – пропонують буквене «оцінювання»: П – початковий рівень, С – середній рівень, Д – достатній рівень, В – високий рівень.

Очевидно, що рівня чотири, тобто звужується маржа оцінювання: в радянській школі було 5, до цього працювали – 12, а зараз виходимо на 4. Я зараз не говоритиму про збіг букв «П» і «Д», що створить багато проблем і в журналах, і в змінах у них, я більше акцентую увагу на можливому буквеному спрощенні та лексичній трансформації букв у категорію учнів. Раніше були двієчники, а зараз як? «Початки» або П++++++++(пролісок), чи – вчишся на «Д», означає «ти д+++++(дитина)))).

У 1-2 класах введено вербальне оцінювання, але якщо виходити з логіки законодавчого постулату про академічну свободу вчителя, то й оцінювати вчитель може виходячи зі свого досвіду (педагогічної доцільності) і за узгодженням із усіма сторонами освітнього процесу (батьками і учнями) за різними формами (рефлексивне, есе, картки самооцінювання, інтерв’ю , папки успіху) в тому числі і за бальною системою. Вважаю, що оцінювання треба вводити вже в першому класі, оскільки ігри в дитячий сад при зміні статусу дитини призводять до додаткової інфантилізации та розмитості критеріїв і підходів до оцінювання діяльності молодшого школяра. Проте, я підкреслюю, вчитель сам може/має визначати необхідність, частотність бального оцінювання і не входити в раж тотального ранжирування на догоду батьківським стереотипам».

Юлія Букіна, дитячий і сімейний психолог, Харків:

«Початкова школа – важливий етап у житті дитини, і одне з найголовніших умінь, яке вона здобуває в цей період, – навичка вчитися. Тобто вміння виконувати не завжди цікаві та потрібні, на думку дитини,  завдання; систематично працювати з матеріалами (домашні завдання),  долати труднощі при виконанні. Так, тут надважлива роль дорослих – організувати весь навчальний процес у привабливій для дитини формі. Але сама дитина повинна прагнути навчатися, цікавитися та бажати працювати. Вольова сфера дитини ще не розвинена настільки, щоб, як дорослі, змушувати себе робити нецікаве, але потрібне, самостійно мотивувати себе до такої праці. У дітей майже вся мотивація ще зовнішня – тобто причина для виконання не дуже цікавої, «непотрібної» чи важкої дії організовується дорослими. І тут на допомогу приходять оцінки. Це гарний спосіб замотивувати дитину. Бальна система дозволяє стимулювати дитину шляхом отримання вищого балу до подолання труднощів при навчанні, формує у колективі здорову атмосферу конкуренції, навчає дитину критично ставитися до себе та своєї роботи, аналізувати та робити висновки».