Емодзі можуть стати одним із дієвих інструментів вчителя. Зокрема, сприяти порозумінню з учнями, урізноманітненню навчального процесу та зниженню емоційної напруги на уроці. Педагоги у США та Європі вже не перший рік використовують кумедні смайлики у навчанні, а з вимушеним переходом на «дистанційку» ця тенденція тільки посилилася. Все більшої популярності набирають персоналізовані емодзі, тобто анімовані зображення людини, що ілюструють різні емоції та ситуації. Під час пандемії американські вчителі стали створювати за допомогою таких емодзі та комп’ютерних програм унікальні віртуальні бібліотеки, щоб заохотити учнів до читання. В одній з наступних публікацій розповімо про це детальніше, а цього разу розглянемо, чим емодзі можуть бути корисні вчителю та як їх можна застосувати у навчанні.
Давати вихід емоціям – важливо
«У нашому суспільстві в цілому та у школах зокрема існує заборона на прояв емоцій. І від цього дуже потерпають як учні, так і вчителі, – зазначає сімейний і дитячий психолог Юлія Букіна. – Людина не може жити без емоцій, це невід’ємна складова її психічного життя. І вони, емоції, супроводжують людину завжди і всюди. Якщо емоцію проявляти відразу, як тільки вона з’являється, то виконавши свою роль, емоція зникає або стає дуже слабкою. Але якщо емоції пригнічувати, не виражати їх, то поступово ці почуття будуть накопичуватися за принципом «порохової діжки». Тобто будь-якої хвилини вони можуть «вибухнути» у досить неприйнятній формі».
За словами фахівчині, це правило стосується як дітей, так і дорослих.
«Однак у дитини вміст «порохової діжки» малий, відповідно, і вибух накопичених емоцій буде не дуже великий. Діти майже відразу реагують. А от у дорослих цей «вибух» накопичених емоцій буде дуже «потужний», і його наслідки можуть бути руйнівними для оточуючих. Школа є тим місцем, де причин для виникнення емоцій завжди багато. І частіше це дуже потужні емоції», – констатує Юлія Букіна.
Саме тут можуть стати у пригоді емодзі. Їх використання допомагає проявляти свої емоції відразу, а головне – така форма їх прояву є безпечною, цікавою та до того ж веселою.
«Регулярне використання таких емоційних картинок буде допомагати вчителям і дітям проявляти свої емоції у процесі їх виникнення, знижувати рівень емоційної напруги, покращувати настрій. Це буде також сприяти налагодженню контакту з учнями: використовуючи емодзі для спілкування, вчитель немов розмовляє з дітьми їхньою мовою. А це допоможе краще розуміти один одного. Напружені ситуації та проблемні питання легше вирішувати, якщо одразу видно емоційний стан сторін та їхні почуття щодо цього», – вважає психолог.
Тож де та як може використовувати емодзі шкільний вчитель? Розглянемо найпопулярніші ситуації та методи.
Емодзі в початковій школі
Для вчителів молодших класів емодзі можуть стати незамінними помічниками. Особливо коли мова йде про роботу з дітьми, які ще не вміють гарно читати та писати, висловлювати свої думки, виражати емоції.
«Емоційні картинки, доповнені контекстними подробицями, допоможуть дитині підібрати малюнок, що відповідає її емоціям, почуттям чи реакції на певну ситуацію. При цьому дитина буде вчитися аналізувати свої емоції, розрізняти та ідентифікувати їх, керувати ними. Також це сприяє розвитку саморефлексії: що я думаю про те чи інше? Що відчуваю у цій ситуації? Що я хотів би зробити зараз? І водночас це дає розуміння, що інші люди також мають емоції та переживання, вчить розрізняти відтінки їхнього настрою, почуттів», – зауважує психолог Юлія Букіна.
В Україні деякі вчителі початкової школи використовують наліпки з емодзі замість оцінок, однак варіантів їх застосування може бути значно більше. Наприклад, навчаючи дітей читати, можна підготувати паперові або електронні флеш-картки: на одному боці надруковане слово, на іншому – його емодзі-відповідник. Прочитавши слово, дитина може перегорнути картку та побачити зображення того, що вона щойно прочитала – це буде і підтвердження, і нагорода за правильне розуміння слова. Або ж в такий спосіб можна вивчати нові слова.
Для розвитку мовлення, навички формулювати свою думку можна запропонувати учням придумати та розповісти історію, спираючись на випадковий набір емодзі. Це можуть бути роздруковані картки або електронні, що транслюються за допомогою проектора на екран (якщо йдеться про роботу в класі). Така вправа дозволяє дітям не тільки розгорнути свою уяву, але й повеселитися. Можна трохи ускладнити завдання, запропонувавши тему майбутньої історії.
На уроці літератури можна пограти з учнями у гру на відгадування. Вчитель показує зашифровані в емодзі назви казок, творів або приказки, крилаті вирази – а діти мають їх відгадати. Або ж можна запропонувати їм самим написати невеличкий твір, використовуючи емодзі. Ще варіант – попросити учнів підсумувати прочитану казку, оповідь кількома смайлами-малюнками. Ці картинки стануть учням у пригоді, щоб точно описати емоції героїв у прочитаних на уроці історіях. Учитель може допомогти визначити емоцію словом (наприклад, розчарування, гнів, радість) та показати відповідний смайлик.
Запам’ятовувати букви та написання слів дітям допоможуть прості кросворди типу «Знайди слово», де у буквеному полі треба знаходити слова. Замість визначень слів, які треба знайти, можна використовувати смайли-зображення. Є безліч електронних інструментів, які дозволяють створювати такі завдання та багато іншого – флеш-картки, вікторини, рандомайзери і т. д. Наприклад, величезну підбірку віджетів для вчителів пропонує англомовний сайт BookWidget. Тут є можливість протягом 30 днів користуватися продуктами у пробному режимі безкоштовно.
Емодзі як спосіб «оживити» урок
Замість традиційного озвучування теми на початку уроку запропонуйте учням її відгадати. Покажіть підготований набір емодзі, що відображає тему, та запитайте у дітей: «Як гадаєте, про що буде сьогоднішній урок?». Це допоможе ввімкнути увагу та залучити учнів до активної участі на занятті.
Так само смайли можна використовувати, щоб закріпити пройдену тему. Виклавши матеріал, покажіть учням емодзі, що стосуються теми уроку, та попросіть їх пояснити, як кожен смайлик пов’язаний із темою, про яку вони щойно дізналися.
Завжди доречна гра «Вгадай, хто» – її можна використовувати не тільки на уроках літератури, але й історії, географії, математики та інших, коли мова йде про вивчення/повторення біографій відомих особистостей, науковців, авторів теорій тощо. Принцип той самий: зашифровуєте за допомогою емодзі ім’я конкретного вченого або літературного персонажа та просите учнів відгадати, хто це. В такий спосіб можна розповісти учням цікаві маловідомі факти про цих особистостей.
Для розвитку саморефлексії та розмовних навичок доречною буде вправа «Що мої емодзі кажуть про мене». Запитайте учнів, які емодзі, на їхню думку, вони використовують найчастіше, і чому. Можете для прикладу розповісти, які ваші найбільш уживані смайли. Потім попросіть учнів відкрити на своїх смартфонах улюблений месенджер і подивитися в розділі «Найчастіше вживані», які там заходяться емодзі – і чи збігаються вони з тими, які діти перед тим назвали. Далі можна запропонувати учням попрацювати в парах: показати один одному свої найчастіше вживані смайли в смартфоні та пояснити, чому саме вони використовуються частіше за інші.
Це лише декілька з безлічі варіантів, як можна використовувати емодзі на уроці. В електронному вигляді їх функціонал ще ширший, що особливо доречно під час дистанційного навчання.
Емодзі та зворотний зв’язок
Американські вчителі активно використовують так звані exit tickets для отримання зворотного зв’язку від учнів. І тут емодзі надзвичайно популярні. Вони дозволяють вчителю швидко отримати від учнів фідбек і зрозуміти, чи цікавим був урок, наскільки діти зрозуміли тему.
Exit tickets – це письмові відповіді учнів на запитання наприкінці уроку. Можна роздрукувати аркуші з запитаннями або запропонувати школярам заповнити їх в електронному вигляді, якщо йдеться про дистанційне навчання. Картка може містити такі запитання, як «Що вам найбільше сподобалось на уроці?» чи «Що було найскладнішим із того, що ми робили сьогодні?» – і далі пропонуються емодзі, які треба обрати в якості відповіді. Також можна додати пункт «Я обрав цю емодзі, тому що…», щоб отримати більш розгорнуту відповідь від учня. Або ж картка може містити підказки, наприклад «Три речі, про які я сьогодні дізнався…» чи «Урок був занадто повільним / швидким / у самий раз». І знову ж таки, варіанти відповідей у вигляді емодзі.
Також смайли можна використовувати для самооцінювання. В залежності від теми уроку підготуйте невеличку анкету з твердженнями на кшталт «Я можу впевнено переказати зміст прочитаного твору», «Я можу перелічити всіх персонажів», «Мені повністю зрозумілий зміст твору та авторський задум» і т. п. Під кожним твердженням мають бути емодзі, що символізують ствердну відповідь, сумнів або, навпаки, негативну відповідь. Заповнивши таку анкету наприкінці уроку, кожен учень зможе оцінити себе та зрозуміти, над чим йому потрібно додатково попрацювати.
Емодзі для вивчення англійської
Мабуть, саме на уроках англійської мови кумедні смайлики можуть бути затребувані найбільше. Вони допоможуть як при вивченні безпосередньо емоцій, так і частин тіла, назв тварин і рослин, їжі, предметів тощо.
Вчителі іноземної мови можуть практикувати перелічені вище вправи «Що мої емодзі кажуть про мене», «Вгадай, хто» та пропонувати учням озвучити англійською написані за допомогою емодзі історії. Підбірка готових емодзі-історій є на сайті Buzzfeed. Можна «перекласти» на мову емодзі текст відомої пісні чи вірш, англійські прислів’я та ідіоми, щоб учні потім їх відгадали.
Ще одна гарна вправа – емодзі-вікенд. Вона ідеальна для понеділка та корисна для практикування минулих часів. Попросіть учнів відкрити у своїх смартфонах будь-який месенджер та обрати п’ять смайликів, які найкраще підсумовують їх вихідні. Потім попросіть дітей ввести ці емодзі в повідомлення, але не надсилати його. Далі розбийте учнів по парах, щоб вони показали одне одному свої емодзі та по черзі спробували відгадати, що кожен робив на вихідних. Наприклад, «ти ходив танцювати, їв піцу, сміявся, добре проводив час». Один учень слухає, а потім підтверджує або виправляє те, про що здогадався другий. Потім вони міняються ролями.
Для розвитку розмовних навичок можна запропонувати учням скласти емодзі-діалог. Це теж робота у парах. Роздрукуйте картки зі смайлами або надішліть кожному учню по 5-6 різних емодзі. Учні по черзі тягнуть картку/«озвучують» надісланий смайлик, формуючи діалог. Наприклад, учень, який витягнув наляканий емодзі, каже англійською: «Вчора я подивився фільм жахів і тепер не можу його забути», а другий учень, якому дістався щасливий емодзі, відповідає: «А ти подумай про щось приємне». І так далі – щоб вийшов діалог.
Можна за таким принципом залучити до розмови увесь клас. Для вправи «Ланцюгова історія» приготуйте картки з емодзі (одна картка – один емодзі), щоб учні витягали їх по черзі. Перший учень тягне картку, дивиться на смайлик і починає історію, потім так само робить другий учень, третій і так далі.
Способів і методів використання емодзі дуже багато. І кожен вчитель може придумати щось своє – простір для уяви величезний. Тож фантазуйте, експериментуйте та будьте зі своїми учнями на одній хвилі!
Останні коментарі