Діти в колективі часто сваряться, обзивають і дражнять один одного, штовхаються, глузують. Як при цьому має поводитися доросла людина: втрутитися у конфлікт або дозволити дітям самим з’ясувати стосунки? Психолог ГО «Освітній маркер» Юлія Букіна відповідає однозначно: треба втручатися. Адже діти не відчувають, де та межа, за якою «безневинний» жарт перетворюється на цькування.
Ось що фахівчиня каже про роль дорослого у житті дитини, зокрема у ситуації булінгу:
«Розвиваючись від народження, дитина пізнає цей світ та тренує свої навички тільки у взаємодії з батьками, а далі до цього долучаються сторонні дорослі люди. Спочатку сім’я, згодом вихователі, тренери, вчителі тощо. Самооцінка та впевненість у собі, своїх силах формується у дитини в залежності від реакції оточуючих дорослих. Якщо дитину хвалять, підтримують, приділяють їй увагу, самооцінка буде гарною. Але якщо дитину сварять, критикують, або навіть просто не звертають уваги, впевненості в собі у дитини буде дуже мало.
За тим же принципом дитина навчається ставленню до інших. Бере приклад, як треба або не треба поводити себе у тій чи іншій ситуації. І до деякого віку слово дорослого для дитини є впливовим інструментом регуляції.
У дитячому колективі, а саме там трапляються ситуації булінгу, фігура дорослого має значний вплив. Саме дорослий може регулювати стан емоційної атмосфери у дитячому колективі. Саме дорослий може втрутитися вчасно та зупинити неприйнятну поведінку, попередити розвиток страшних наслідків. Або ж своїм невтручанням, мовчазною згодою «дозволити» подіям розгортатися за негативним сценарієм.
Інколи досить декількох слів, щоб зупинити початок цькування. До того ж доросла людина краще бачить та розуміє, де та межа, поза якою вже невесело всім, а комусь образливо та боляче. А ще діти не мають таких навичок самоконтролю, як у дорослих, і тому потрібен хтось, хто їх вчасно зупинить.
Нагадаю, одним із головних компонентів попередження булінгу є профілактика. І тут тільки дорослі можуть допомогти дитині опанувати, пробачте за банальнощі, «розумне, добре, вічне». Важливий вплив не тільки вчителів чи вихователів, але й батьків. Бути терплячим, співчутливим, добрим, поважати іншу людину та її вибір, мати свою думку та не боятися її висловлювати – всі ці та багато інших якостей формуються у дитини під час навчання, ігор та розмов. До яких дитину буде долучати дорослий. Але й кожен день у побутових ситуаціях дитина некритично копіює своїх головних дорослих, тобто батьків. І дуже часто наше ставлення до якихось питань або нашу поведінку у якихось випадках дитина бере собі за взірець. І не піддаючи це критиці, відтворює у своєму дитячому колективі, зі своїми або проти своїх однолітків.
Є така жартівлива приказка: «Не виховуйте дитину. Краще виховуйте себе, а дитина візьме з вас приклад». Так от, жарту у цьому вислові майже немає…».
Останні коментарі