Канада. Досвід боротьби з булінгом

Канада – один зі світових лідерів у сфері протидії цькуванню. Звісно, булінг у цій країні є, але його випадки дуже рідкі. Психолог ГО «Освітній маркер» Юлія Букіна розповідає, у чому секрет такого успіху.

В основі канадської  антибулінгової програми лежить принцип превенції, тобто попередження.  Ця програма закріплена на законодавчому рівні та охоплює багато суспільних сфер.

У систему освіти Канади інтегровано цілий комплекс антибулінгових заходів, правил і запобіжних дій. У їх реалізації задіяні не тільки всі учасники освітнього процесу – вчителі, діти, батьки, співробітники шкіл, психологи, соціальні працівники, але й зовсім сторонні від навчання люди – поліцейські, члени громади, знаменитості, представники різноманітних організацій, громадські діячі тощо.

Кожен освітній заклад має антибулінгову групу, яка розробляє план моніторингу обстановки в школі, чітко прописаний план дій на випадок булінгу, програму роботи та реабілітації жертви, ряд дій з агресорами та свідками. Згідно з канадським законодавством, відповідальність за булінг несе не тільки кривдник або його батьки, але й свідки, які не втрутилися в ситуацію, не надали допомоги та не повідомили про випадок цькування.

В освітніх закладах канадських провінцій діє політика безпечних та турботливих шкіл, яка ґрунтується на принципах поваги і толерантності. Кожен рік у школах проводять Національний тиждень інформування про булінг. Під час цього тижня старшокласники готують для Ради школи, молодших учнів і батьків різноманітні презентації про цькування. Школярі публічно дають обіцянку не вчиняти булінг і не залишатися осторонь, ставши свідками цькування, а також допомагати постраждалому, звертатися до відповідних осіб чи організацій для вирішення проблеми.

Робота з дітьми щодо профілактики булінгу не обмежується одним тижнем, а триває впродовж усього року.

Важливим моментом, якому в Канаді приділяється багато уваги, є втручання однолітків у ситуацію булінгу. Дослідженнями доведено: якщо школярі долучаються до вирішення конфлікту, він припиняється за кілька хвилин. Тому багато заходів націлені саме на роботу зі свідками булінгу. Дітей постійно інформують про булінг і його наслідки, навчають правильно реагувати на конфліктні ситуації. Водночас проводиться робота з формування у молоді впевненості у собі та у доцільності своїх дій щодо втручання у булінг, захисту жертви.
Антибулінгова тематика висвітлюється також на багатьох шкільних уроках у контексті охорони здоров’я, особистісної реалізації, планування майбутнього, елементарних психологічних навичок, дослідження сім’ї тощо.

Дітей навчають розрізняти ознаки булінгу та його види, розуміти наслідки для жертви і кривдника. Учні вивчають закони та шкільні протоколи щодо булінгу, способи реагування на цькування щодо інших або щодо себе, а також опановують навички використання практик відновлення справедливості. Багато уваги у роботі з дітьми приділяється формуванню емпатії, толерантності,  навичкам екологічного вирішення конфліктів та ненасильницького спілкування. Школярів вчать керувати своїми емоціями, зокрема гнівом. Також їм розповідають, як безпечно користуватися Інтернетом і комунікаційними технологіями.

Антибулінгові уроки проходять дуже цікаво та різноманітно. Часто організовується обговорення літературних творів, фільмів, кейсів, особистого досвіду. На зустріч з учнями запрошують різних гостей з громади або знаменитостей. Використовують театралізовані вистави, розробляють проекти вирішення окремих запропонованих випадків. Придумують гасла та слогани у якості превентивних методів.
Дуже добре зарекомендували себе експертні зустрічі, на які запрошуються спеціалісти окремої сфери: психолог, поліцейський, соціальний педагог тощо. Питання навколобулінгової тематики обговорюються у світлі сфери діяльності цієї людини.
Багато уваги приділяється позашкільній активності дітей та їх спілкуванню для створення позитивних міжособистісних взаємин.

Часто буває так, що ситуація булінгу відбувається у місцях, де нема дорослих, або й зовсім безлюдних. На думку канадських освітян, важливий аспект профілактики булінгу – контроль  за такими місцями. Наприклад, може бути організоване чергування персоналу школи у цих місцях. Гарний результат дає організація дорослими вільного часу учнів, тобто на перервах, перед уроками.

Моніторинг відносин між учнями – одне з головних питань у сфері превенції булінгу. У канадських школах регулярно проводиться анкетування учнів, їх батьків та вчителів. Ведеться журнал обліку випадків булінгу та заяв від батьків, ситуації обговорюються на регулярних зборах вчителів.
У канадських школярів є вільний доступ до антибулінгових ресурсів. На сайтах шкіл розміщують матеріали для учнів, вчителів та батьків. Антибулінгові плакати, стенди та листівки є у багатьох шкільних приміщеннях та класах. Діють спеціальні смарт- та онлайн-додатки, що дозволяють учневі будь-коли анонімно повідомити про цькування або звернутися по допомогу. У кожній громаді є координатори безпечних шкіл.

Як бачимо з досвіду канадського суспільства, мінімізувати випадки булінгу можливо. Головне – працювати над цим кожного дня і за багатьма напрямками.

 

З вірою у неможливе, психолог Букіна