Метод ненасильницької комунікації, сформульований американським психологом Маршаллом Розенбергом, впевнено шириться світом: його використовують для примирення сторін військових конфліктів, для досягненні порозуміння в бізнесі, соціальній сфері та в освіті. Цей метод базується на емпатії, униканні оцінок, врахуванні своїх потреб і потреб співрозмовника. Чи можливо застосувати мову ненасильницького спілкування у шкільних підручниках і як саме це зробити? Відповісти на ці питання спробували учасники воркшопу «Мистецтво діалогу через ненасильницьке спілкування в освітньому середовищі» – інженери порозуміння, автори і редактори навчальної літератури. Захід було організовано ГО «Освітній маркер» та ГО «Український центр ненасильницького спілкування і примирення «Простір Гідності» за підтримки компанії GIZ.
Презентуючи метод ННС, фасилітаторка Вікторія Преображенська наголосила: обов’язкова умова такої комунікації – намір порозумітися. Якщо він є, тоді побудова спілкування передбачає чотири кроки:
- Спостереження (оцінки та критика не допускаються, тільки факти).
- Врахування почуттів, емоцій – як власних, так і співрозмовника.
- Врахування потреб обох сторін.
- Формулювання запиту/прохання.
Якщо запит не дав бажаного результату, пропонується змінити один з факторів комунікації, наприклад, час, місце або об’єкт. У побутовому та професійному спілкуванні цей метод вже довів свою ефективність, але чи можна його використовувати при створенні навчальної літератури? Аби з’ясувати це, Вікторія Преображенська запропонувала учасникам воркшопу проаналізувати уривки з різних шкільних підручників, а потім переформулювати їх з урахуванням принципів ННС. Це завдання викликало цілий вир емоцій: автори та редактори жваво обговорювали уривки, дискутували, обурювалися, дивувалися, сперечалися. Врешті-решт учасники дійшли висновку, що не всі тексти можна перекласти мовою ненасильницького спілкування, зокрема художні, але при викладанні певного матеріалу метод ННС дійсно покращує якість тексту.
«Чому така напруга була у дискусіях – тому що ми практики, і нас цікавлять насамперед експертні висновки на підручники. Тому нам було дуже важливо зрозуміти суть метода, щоб його застосувати. Мені це цікаво, і опорні моменти, яка можна проаналізувати, для себе я знайшла, але мені особисто не вистачило відповідей на такі питання, як реалізувати ось ці посили воркшопу в конкретно нашій роботі. Взагалі, на мою думку, потрібні системні зміни: має бути перебудована, переосмислена, оновлена сама концепція підручників», – вважає Олена, яка редагує навчальні посібники для дошкільнят і для молодшої школи.
«Я йшла на захід з очікуваннями дізнатися про якийсь досвід використання ненасильницького спілкування в написанні текстів. Мабуть, не зовсім справдилися очікування, бо спікери теж, наскільки я зрозуміла, шукають ці способи, цього пізнання. Але, з іншого боку, у нашій дискусії народилися певні ідеї, які ми зможемо втілити у подальшому», – зазначає редактор Олена Якименко.
Для інженерів порозуміння цей досвід теж виявився новим: у такому контексті метод ННС в Україні ще не розглядався. За словами фасилітаторки Вікторії Преображенської, зазвичай вона та її колеги працюють з мешканцями прифронтової зони, з педагогами і шкільними вчителями. Спілкування з розробниками навчальної літератури – це своєрідний експеримент, в якому експертка вбачає великий потенціал.
«Готуючись до зустрічі з авторами/авторками та редакторами/редакторками навчальної літератури, я розмірковувала над тим, що комунікації між людьми відбувається в різні шляхи, і саме книжки та підручники є провідниками тих ідей, які в подальшому стають нашими цінностями. Чи може бути використаний метод ННС при написані текстів, для мене поки що залишається питанням, але я впевнена, що ідеї ненасильницької побудови взаємин можуть знайти своє місце в підручниках. Я вірю, що мої зусилля в просуванні цього меседжу до людей, які безпосередньо займаються цим питанням, знайдуть місце в їх серцях», – каже Вікторія Преображенська.
Такої ж думки дотримується співзасновниця видавництва 4Mamas Ольга Богаєнко. Вона близько чотирьох років практикує метод безоцінного спілкування – зацікавилася ним після народження сина. Ольга розповідає, що цей метод комунікації допомагає їй і на роботі, і в сім’ї. Використання мови ненасильницького спілкування у книжках, зокрема у підручниках, жінка вважає цілком реальним.
«У такому вигляді, як було представлено на воркшопі, я почула про ННС вперше, але це було дуже корисно. Я ще раз впевнилася, що це правильно і що це нормально, коли відкочуєшся назад і не можеш одразу якісь навички застосувати. Гадаю, у людини спочатку має змінитися свідомість, щоб вона змогла цей метод використовувати. Бо я побачила у колег певний спротив. Все починається з прийняття цього метода: якщо люди його не практикують і не бачать у ньому користі, тоді його складно застосувати у підручниках. А коли усвідомлюєш важливість ненасильницького спілкування, коли практикуєш його у житті, тоді і писати такою мовою можеш», – зазначає Ольга Богаєнко.
Останні коментарі