Із набранням чинності антибулінгового закону у керівників шкіл з’явилися нові функції. Зокрема, директори мають затверджувати план заходів щодо запобігання й протидії цькуванню, розглядати заяви про випадки булінгу, а також забезпечувати надання психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг або постраждали від нього. Як реалізувати все це на практиці, обговорили учасники семінару, організованого ГО «Освітній Маркер» для керівників шкіл Валківського району Харківської області. Свої рекомендації та роз’яснення освітянам надали дитячий психолог Юлія Букіна і спеціаліст обласного управління юстиції Дар’я Трофименко.
Оновлене законодавство зобов’язує вчителів та інших учасників освітнього процесу повідомляти про випадки булінгу керівництво школи. І не усно, а в письмовій формі, подавши відповідну заяву. Як саме директор школи має розглядати цю заяву, в законі не прописано, натомість є рекомендації МОН, згідно з якими він має створити комісію з розгляду випадків булінгу. У Міністерстві освіти зазначають, що до комісії, окрім педагогів, психологів та інших фахівців, можуть входити батьки постраждалої дитини і булера. Однак юрист Дар’я Трофименко вважає це недоцільним.
«На мою думку, доречніше створити постійну комісію, яка буде неупереджено розглядати кожен випадок. Наявність у складі батьків, які є зацікавленими особами, заважатиме об’єктивному аналізу ситуації. Батьки можуть і навіть повинні брати участь у засіданні комісії, але не як її члени, – каже представниця Головного територіального управління юстиції в Харківській області. – Задача школи – з’ясувати, це умисне цькування або звичайний конфлікт, і якщо цькування – повідомити поліцію. Саме вона проводитиме розслідування, збиратиме докази та спрямовуватиме матеріали до суду. Так на сьогодні працює законодавство».
Приховування керівником школи випадків булінгу тягне за собою штраф – від 850 до 1700 грн – або виправні роботи на строк до одного місяця. Дар’я Трофименко нагадала учасникам семінару, що булінг – це не тільки образи, психологічний тиск і знущання, але й, навпаки, ігнорування, бойкот. Деякі прояви цькування можуть бути кримінальним злочином. Наприклад, побиття, умисне пошкодження або крадіжка чужих речей. Уникнути таких крайнощів можна лише в один спосіб – реагувати на найменші прояви цькування.
«Булінг починається з дрібниць – злий жарт, обзивання, дражніння. Якщо дорослий, в даному випадку вчитель, з якихось причин не звертає на це увагу, діти сприймають це як мовчазну згоду, як дозвіл на подальші дії. І це продовжується, набирає обертів – чим далі, тим складніше цьому протидіяти, – зазначає психолог Юлія Букіна. – Подолання булінгу – кропітка, тривала та комплексна робота, тому краще спрямувати зусилля на профілактику цього явища, на створення доброзичливої атмосфери у школі».
Один з дієвих способів знизити градус напруги між дітьми – об’єднати їх якоюсь спільною ідеєю, заняттям, де внесок кожної дитини буде важливий. Гарний результат дають інформаційно-просвітницькі заходи: участь в антибулінгових акціях, проведення тренінгів, днів толерантності та дружби, тематичних уроків. Як з’ясувалося, у школах Валківщини ця робота вже ведеться.
«Ось нещодавно ми брали участь в акції #STOP_SEXтинг, і на учнів це справило враження. Діти продивилися відеоролики, і багато хто з них навіть не міг подумати, що таке може бути і що за це може бути відповідальність, – розповідає Олеся Шостак, заступник директора з виховної роботи Старомерчицької ЗОШ. – Зараз легко знайти інформацію про булінг, вона є на багатьох сайтах, і відділ освіти нам її надає, і на курсах підвищення кваліфікації. Ми використовуємо цю інформацію і для батьківських зборів, і для роботи з учнями».
Втім, у деяких ситуаціях освітяни почуваються безпорадними – передусім через відсутність дієвих важелів впливу, ефективної взаємодії з батьками учнів.
«Такої жорстокості, такої зневаги, такої невихованості у молоді, яка є зараз, у нас ніколи не було, – каже директор Валківського ліцею ім. О. Масельського Віра Грєхова. – Я багато задумуюсь над тим, які причини цього. І в мене таке враження, що це через таку незрозумілу перелюбленість. Тому що коли ми аналізуємо, хто займається булінгом, хто схильний до цього, то це діти з забезпечених родин, це діти запанькані, діти безвідповідальні, які знають: що б вони не зробили, вони будуть захищені».
Учасники семінару дійшли згоди, що боротьба з булінгом має проводитися на загальнодержавному рівні, а відповідне законодавство потребує вдосконалення та конкретизації. Україна робить лише перші кроки в цьому напрямку, але успішний досвід інших країн свідчить, що розв’язати цю проблему можливо.
Останні коментарі