Майже половина українських підлітків (43 %) дізналася про статеву гігієну від батьків, однак цих знань явно недостатньо: наприклад, про ту ж менструацію хотіли б отримати більше інформації 91 % дівчат і 74 % хлопців. Причому молодь воліла б почути про це на уроках (30 %) і тренінгах (24 %) в школі, а не від батьків (10 %). Такі результати опитування молодіжного проекту U-Report від UNICEF, яке проводилося у серпні 2018 року. Отже, самі підлітки заявляють про необхідність сексуальної освіти. Та як впровадити її в українських школах – і в якій формі? Відповіді на ці питання шукали учасники першого в країні форуму сексуальної освіти «Секс і діти», який відбувся 15 грудня в Харкові.
Організували захід студенти місцевого осередку Української Академії Лідерства, чий соціальний проект Sexual Health Education виграв грант від UNICEF в рамках програми UPSHIFT. Молоді люди зібрали експертів у сфері секс-просвітництва, громадських активістів і освітян, аби разом визначити, як поєднати сексуальну освіту і школу.
«За результатами опитування найбільше підлітків захотіли говорити про це саме в школах, тому я гадаю, що найкраще – це ввести окремий курс з сексуальної освіти, – каже представник U-Report Денис Антончик. – Зараз ця тема піднімається у підручниках, але у формі параграфу, абзацу, і часто це дається на самостійне опрацювання. Треба, щоб було хоча б декілька уроків, що будуть присвячені цій тематиці і обговоренню з людьми, які професійно цим займаються, – з психологами, сексологами, лікарями».
Психотерапевт Максим Жидко зазначає: статевим вихованням дітей мають займатися батьки. А завдання школи – дати сексуальну освіту, починаючи з біологічних аспектів і закінчуючи історичними, культурними, соціальними традиціями. При цьому така освіта обов’язково повинна бути адекватною віку дитини та відповідати її запитам.
«Завдяки Інтернету дітям легко доступна практично будь-яка інформація, і тому, припустимо, знайомство з порнографією у дітей відбувається раніше, ніж вони починають на практиці щось робити. І задача будь-якого суспільства полягає в тому, щоби дітей, де треба – захистити, де треба – соціалізувати, щоб те, що вони отримують з цього інформаційного простору, не завдало їм шкоди, – наголошує Максим Жидко. – Сексуальна освіта – це передусім вироблення навичок безпеки».
Директор з комунікації Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД» Павло Пімінов – один з піонерів секс-просвітництва в Україні. Він констатує: неможливо говорити про ВІЛ та СНІД, не зачіпаючи тему безпечної сексуальної поведінки. За 15 років існування Фонду було реалізовано безліч просвітницьких проектів, від соціальних роликів на телебаченні до онлайн-платформи Prometheus. Черговий проект, який ось-ось буде запущено, – це відкриття в Києві освітнього центру на кшталт французького «Крісп», де проходитимуть лекції та тренінги на теми сексу, сім’ї, безпеки. Планується, що заклад розпочне роботу вже у січні 2019 року за адресою: вул. Володимирська, 43. Одночасно з цими проектами експерти Фонду проводять просвітницькі заходи в школах.
«Я ще не зустрічав вчителів, здатних вимовити слово «пеніс» або «вагіна» при учнях. Школам, педагогам дискомфортно про це говорити, тому вони запрошують нас висвітлювати тему ВІЛ, СНІДу, безпечної сексуальної поведінки. На мою думку, впровадженню сексуальної освіти у школі заважають дві речі – це сама школа та батьки, бо вони до цього просто не готові», – каже Павло Піменов.
Секс-педагогиня Юлія Ярмоленко погоджується: наразі для України оптимальний варіант, коли сексуальна освіта є неформальною. Експертка наводить досвід Німеччини, де секс-просвітництвом займаються не вчителі, а відповідні фахівці, які спеціально для цього приїжджають у школи. Учням легше відкритися такій людині, ніж вчителю, з яким у дитини можуть бути неприязні або, навпаки, дуже теплі стосунки. Юлія Ярмоленко знає це з власного досвіду, адже вже 4 роки проводить просвітницькі лекції у школах України та країн ближнього зарубіжжя – як правило, за запрошенням батьків.
«Починати сексуальну освіту треба, звісно ж, з тіла, з фізіології. Причому я проводжу спільні заняття для дівчат і хлопців – це моя принципова позиція. Я вважаю, що діти різної статі повинні знати фізіологію один одного і адекватно до цього ставитися, – зазначає секс-педагогиня. – Другий важливий момент – це питання безпеки, вміння захищати власні кордони, розрізняти погані дотики, казати «ні».
Виробити єдиний протокол сексуальної освіти та продовжити співпрацю – ось про що домовилися експерти за результатами форуму. А його організатори, студенти харківського осередку УАЛ, вже готують просвітницькі уроки, з якими планують піти до шкіл у якості волонтерів.
«Ми пройшли тренінги у пані Юлії Ярмоленко та зараз напрацьовуємо матеріал, щоб доносити цю інформацію до підлітків. Вже на цьому етапі стикнулися з багатьма неприємними речами, зокрема з ейджизмом у соцмережах. Люди не розуміють, що ми можемо розповісти, мовляв, ви такі юні, що ви знаєте, але насправді ми всі повнолітні, ми всі освічені, ми хочемо дізнаватися більше та передавати ці знання далі. Нас надихає успішний досвід європейських країн, де сексуальну освіту викладають підлітки підліткам за принципом «рівний рівному», – розповідає студентка УАЛ Анна Фітак.
Останні коментарі