Кібербулінг: насилля, від якого не захиститись?

Злий тролінг, порнопомста, розповсюдження чуток, сталкінг, погрози та шантаж – це різновиди онлайн-цькування, від якого потерпають і діти, і дорослі. Журналісти видання «Медуза» підготували розгорнутий матеріал про кібербулінг, в якому розповіли, чим він відрізняється від офлайн-булінгу та як від нього захиститися. Ми виокремили з тексту найголовніші тези.

Отже, кібербулінг – це різні способи психологічного тиску, агресії або знущань в Інтернеті. Онлайн-образи можна вважати цькуванням, коли вони відбуваються систематично. Кібербулінг буває публічним (на сайтах, у соцмережах і загальних чатах, форумах) та особистим (у повідомленнях, пошті, месенджерах, СМС). А ще він може приймати різні форми, наприклад, онлайн-сталкінг (тобто стеження в Інтернеті), порнопомста (коли хтось публічно розміщує ваші інтимні фото без вашої згоди), поширення неправдивих чуток, створення фальшивих акаунтів, постів та особистих повідомлень від імені іншої людини. Погрози і шантаж, аутінг (розголошування особистої інформації), систематичний тролінг, сексуальні домагання і вторгнення в особистий простір через Інтернет (наприклад, фотографії геніталій, які людина отримує від малознайомих або зовсім незнайомих людей) — це теж кібербулінг.

Небезпека онлайн-цькування у тому, що воно не обмежене у часі та просторі.

«У житті цькування припиняється, коли людина залишає школу або звільняється з роботи, переїжджає в інше місто або просто опиняється у себе вдома. А кібербулінг може продовжуватися в будь-якому місці та в будь-який час доби — доки у жертви є підключений до Інтернету смартфон або комп’ютер. Коло потенційних агресорів в онлайні теж набагато ширше: атакувати можуть абсолютно незнайомі люди, які знаходяться за сотні кілометрів від жертви і які не мають з нею жодних особистих зв’язків. Агресор при цьому може залишатися анонімним і відчувати повну безкарність», – констатують автори статті.

Наслідки онлайн-цькування не менш руйнівні, ніж від переслідування в реальності. Жертви відчувають безпорадність, відчай і постійну тривогу, стикаються з депресією й іншими симптомами. Організація «ООН-жінки» дорівнює вплив онлайн-булінгу до наслідків фізичного насильства і харасменту. Нещодавнє дослідження показало, що у дітей і молодих людей до 25 років, які зіткнулися з кібербулінгом, в два рази частіше з’являються суїцидальні думки і схильність до нанесення собі фізичних пошкоджень (тобто до селфхарму).

Онлайн-цькування може нанести не лише психологічні травми, але й матеріальний збиток. Наприклад, публікація інформації, що порочить людину, може привести до звільнення, а поширення неправдивих чуток про бізнес — відлякати потенційних клієнтів.

Захиститися від кібербулінгу дуже складно. Відповідного законодавства в Україна немає, лише деякі форми цькування  підпадають під дію чинних законів, наприклад, про наклеп або довелення до самогубства.

«Є універсальна порада в боротьбі з цифровим насильством — «не годувати тролів», тобто ігнорувати їх повідомлення. Ще можна повідомити про образливий контент або погрози адміністраторам сайту, заблокувати троля або закрити свій акаунт від сторонніх людей. Фахівці також радять зберігати докази — робити скріншоти повідомлень і фейкових сторінок: за необхідності їх можна пред’явити адміністрації платформи або в суді, навіть якщо агресор видалить оригінальні пости», – зазначають журналісти.

Втім, повністю захиститися від онлайн-цькування неможливо — хіба що взагалі не користуватися Інтернетом. Уникнути неприємних наслідків допоможе базова цифрова грамотність.

«Варто пояснити дітям, що в Інтернеті потрібно спілкуватися так само ввічливо, як і офлайн, показати, як працюють налаштування конфіденційності в соцмережах, і розповісти, що не варто публікувати особисті дані (наприклад, номер телефону або домашню адресу) у відкритому доступі. З підлітками можна окремо поговорити про секстінг та порнопомсту: пояснити, що інтимне листування — це ризиковано», – радять автори матеріалу.