Інклюзія і статеве виховання: про найважливіше

ГО «Освітній Маркер» та відома секс-педагогиня Юлія Ярмоленко підготували матеріал про особливості статевого виховання дітей з інвалідністю. Навіщо потрібні правила трусиків, як реагувати на дитячу мастурбацію,  чому важливо навчити дитину анатомічним назвам статевих органів – ми зібрали найбільш актуальну інформацію. Must read для батьків дітей з особливими освітніми потребами, які відвідують інклюзивну групу в садочку або навчаються в інклюзивному класі у школі.

 

Восьмирічна Олена (ім’я змінено) цього вересня пішла у перший клас. У дівчинки синдром Дауна, тож вона розвивається повільніше за своїх однолітків. Олена дуже старанна у навчанні – вже знає абетку, рахує до ста і вміє писати деякі цифри, літери. Однокласники ставляться до дівчинки почасти нейтрально, почасти доброзичливо, однак її мама Марина (ім’я змінено) все одно щоразу хвилюється, відводячи доньку до школи.

«Оленка дуже довірлива, відкрита і при цьому не завжди вірно розпізнає емоції інших людей – наприклад, глузування може сприйняти як щирий сміх. А ще вона комунікабельна, ласкава, любить обійматися, тому я постійно тривожуся, що хтось може скористатися цим», – ділиться своїми побоюваннями мама Олени.

Тривога Марини небезпідставна: за статистикою, діти з інвалідністю в три рази частіше стають жертвами сексуального насильства. Якщо дитина має ментальні порушення, розумову відсталість, не розмовляє або фізично не здатна себе захистити, її дуже легко скривдити. Для таких дітей статеве виховання – це необхідність, яку не можна ігнорувати. І починати таке виховання потрібно з самого малечку.

«Діти з інвалідністю зазвичай знаходяться в інформаційному вакуумі. Якщо нормотипова дитина може від своїх однолітків дізнатися, звідки беруться діти, чим фізіологічно хлопчики відрізняються від дівчат, що таке секс, то дитині з інвалідністю просто нема де взяти ці знання. Її єдине джерело інформації – батьки, саме вони мають розповісти дитині про особливості її тіла, про статеві відмінності, про особисті межі тощо. Чим більше дитина знає, тим менше вона уразлива», – наголошує Юлія Ярмоленко.

Називаємо речі своїми іменами

Важливо розуміти, що сексуальне виховання – це не про те, як займатися сексом, а про здоров’я та безпеку. Незалежно від того, який у дитини діагноз, вона має знати правила особистої гігієни, вміти доглядати за собою, розуміти, що відбувається з її тілом у процесі дорослішання. Секс-педагогиня Юлія Ярмоленко наполегливо рекомендує замість евфемізмів використовувати анатомічні назви геніталій – «пеніс», «вульва». Ці слова мають бути для дитини такими ж природніми, як назви інших частин тіла – «ніс», «рука», «живіт». Знання анатомії та назв статевих органів допоможе дитині чітко сформулювати проблему, якщо вона раптом відчує біль або дискомфорт в інтимній зоні, а також уникнути казусних, а іноді навіть небезпечних ситуацій.

«Нещодавно мені розповіли випадок про хлопчика з аутизмом. На занятті вчитель помітив, що дитина хоче в туалет, і сказав: «Ідемо – відкриємо краник». Минув тиждень, і ось на занятті хлопчик каже вчителю, що йому треба відкрити кран. Вчитель сприйняв цей вислів буквально, повів дитину до їдальні, відкрив кран – і вже потім зрозумів, що малося на увазі геть інше, – зазначає Юлія Ярмоленко. – На жаль, є й дійсно страшні випадки. Зокрема, вже хрестоматійною стала історія жінки з Канади, яка у дитинстві зазнала сексуального насильства. Тоді дівчинку замість слова «вульва» навчили казати «печиво», і коли вона розповіла вчительці, що хтось хоче її печиво, та сказала дитині, що треба ділитися. І насильство продовжилося».

Вчимо будувати власні межі та поважати чужі

Дитина не завжди розуміє, що добре, а що погано. Особливо якщо це дитина з інвалідністю. Саме тому дуже важливо навчити її будувати особисті кордони та захищати їх. Батькам допоможе у цьому розроблена Радою Європи брошура про правила нижньої білизни, або правила трусиків (text_ru). У цій брошурі є поради, як пояснити дитини, що таке інтимні зони, за яких обставин їх можна показувати іншим людям (батькам, лікарям – тільки з дозволу самої дитини), які торкання до тіла безпечні, а які неприпустимі. З нормотиповою дитиною вивчати правила трусиків рекомендується у 2-3 роки, для дитини з інвалідністю це буде актуально і в більш дорослому віці.

«Мій шестирічний син, який має аутичні риси, може посеред вулиці зняти штани, підійти до дерева та справити малу потребу. Не знаю, як йому пояснити, чому у два рочки так іноді можна було робити, а у шість не можна, – жаліється мама хлопчика Оксана (ім’я змінено). – Шкодую, що тільки зараз дізналася про правила трусиків – будемо тепер вчити їх з сином. Гадаю, так йому буде легше зрозуміти, що певні частини тіла є інтимними, що не можна бігати з голою попою по школі».

Говоримо відверто про дорослішання

Діти ростуть, їх тіла змінюються – і деякі з цих змін стають для дитини повною несподіванкою. Так трапляється, бо значна частина батьків воліє не говорити з дітьми на «незручні» теми. А батьки дітей з інвалідністю так зациклюються на лікуванні або абілітації своєї дитини, що просто забувають про її статеве виховання. Однак зупинити природні процеси неможливо, а ігнорувати їх – безглуздо. Батьки зобов’язані підготувати дитину до тих фізіологічних змін, які чекають на неї у пубертатному періоді. Це, зокрема, ріст грудей (у хлопців в 10-13 років теж часто припухають груди – і це абсолютно нормально!), поява волосся у пахвах і на лобку, виділення з піхви та менструація, полюції та спонтанна ерекція. Задача батьків – пояснити дитині, що це не ознаки якоїсь хвороби, а природні фізіологічні процеси. Якщо власних слів бракує, допоможе спеціалізована література – на сайті Юлії Ярмоленко можна знайти багато книжок на будь-який вік і смак.

Ще одна важлива, але табуйована тема, – дитяча мастурбація. Порада від секс-педагога батькам проста: адекватно та спокійно реагувати на це явище. Маленька дитина в такий спосіб пізнає своє тіло, підліток – приборкує власну сексуальну енергію. Сварити, забороняти не треба – краще відволікти бесідою, цікавим заняттям. Привід для занепокоєння є тоді, коли мастурбація стає патологічною: замість улюблених ігор, мультфільмів дитина постійно мастурбує. У дітей з інвалідністю так іноді буває, коли їм нудно і вони не вміють займати себе справами. Також це може бути реакцією на сильний стрес, наприклад, через скандали у родині, навантаження у школі і таке інше. В такому випадку слід звернутися до спеціаліста, який делікатно розбереться у причинах патологічної поведінки.

Мастурбація може бути великою проблемою для батьків підлітків з ментальними порушеннями або розумовою відсталістю. Адже дитина може робити «це» будь-де: у магазині, у школі, просто на вулиці. Юлія Ярмоленко рекомендує дати підлітку зрозуміти, що мастурбувати можна тільки наодинці у власній кімнаті або в туалетній кабінці. Привчити усамітнюватися можна навіть невербальну дитину – за допомогою серії відповідних картинок.

Пам’ятайте: сексуальне виховання – це передусім довіра, повне прийняття дитини та її максимальна підтримка.