Проблему легше попередити, ніж потім її вирішувати – це правило стосується і випадків цькування. Але з однією поправкою: попередження булінгу, його превенція є постійним безперервним процесом. Це не просто проведення низки якихось заходів (так, без них нікуди і ніяк), скоріше це формування стилю життя колективу, певної емоційної атмосфери у закладі. Ще один важливий момент у превенції булінгу – це робота з усією системою «клас-школа-родина». Бо, нагадую, булінг – хвороба системна. І немає одного винуватця, у цієї хвороби багато причин.
Отже, які превентивні заходи можна впровадити у школі:
– прийняти кодекс або устав класу. Це такий збірник правил життя та взаємодій у колективі. Дуже гарно, коли цей кодекс приймається та обговорюється всім класом під керівництвом вчителя. Це можуть бути як загальні девізи на кшталт «у нас поважають один одного», «кожен має право на особистий простір», так і більш конкретизовані: «чужі речі без дозволу не чіпати», «хочеш сказати – підніми руку», «для сміття є смітники» тощо. Корисно було б обговорювати випадки порушення пунктів уставу всім колективом: чому не вийшло дотриматися правила, як цьому зарадити та інше;
– організувати скриньку скарг. Мається на увазі скринька, куди кожна дитина може анонімно покласти записку зі скаргою на образу, знущання чи невирішений конфлікт. Вчитель може відреагувати на цей сигнал, втручаючись у ситуацію явно чи впливаючи на неї опосередковано. Дітям важливо знати, що у разі загрози є куди звернутися за допомогою, що за таке звернення не будуть дражнитися «ябедником» та що захистити себе можна й у такий спосіб. Важливий момент тут – відслідкувати початок булінгу, його передвістки та попередити розвиток;
– придумати об’єднуючу справу. Згуртований колектив – дружній колектив. Діти у середніх та великих групах потребують спільної справи. Ця справа буде, як клей, тримати дітей разом навколо чогось цікавого та корисного для всіх. Що це може бути: різноманітні виставки та концерти, присвячені святам або подіям, класний театр, спільне відвідування музеїв, вистав, проведення пікніків, святкування днів народжень усім класом тощо. Тут розгортається широке поле для фантазії – варіантів безліч! Якщо ж у дітей не буде цього «клею», то за законами зграї вони все одно знайдуть привід об’єднатися. АЛЕ – вже проти когось!
Важливо слідкувати, щоб у цих заходах були задіяні всі діти, навіть непомітні тихоні. Кожна дитина має відчувати свою значимість, мати місце успішності. Як правило, влучно підібрана загальна справа створює в колективі теплу, довірливу та дружню атмосферу, у якій важко «зростає» цькування;
– розвивати у дітях співчуття, толерантність. У цьому допоможуть різноманітні психологічні ігри та тренінги, спільне читання та подальше обговорення деяких творів, перегляд тематичних фільмів і мультиків. Є багато способів для розвитку або пробудження у дитини цих якостей;
– інформувати дітей про явище булінгу. Важливо розповідати дітям про цькування та його негативні наслідки. Це можуть бути тематичні уроки або просвітницькі заходи за участі цікавих гостей, наприклад, відомих людей або представників фахових громадських організацій, які готові поділитися з учнями історіями зі свого життя, дати поради. Мета цього – сформувати у дітей розуміння недопустимості такої поведінки, ситуацій, реакцій тощо, показати, що булити когось – соромно, не круто;
– залучити всіх працівників закладу до антибулінгової кампанії. Необхідно проводити семінари, конференції, тренінги як для учнів, так і для вчителів, персоналу. Поінформованість та обізнаність дорослих щодо цієї проблеми допоможе попередити цькування або виявляти його прояви на початкових етапах. А чим раніше діагностований булінг, тим легше його подолати;
– організувати безпечне середовище. Це передбачає розробку у навчальному закладі ряду правил та обов’язків для всіх працівників – від директора до прибиральниці чи робітника їдальні. Кожен повинен мати свою зону відповідальності у закладі, де він слідкуватиме за дотриманням правил поведінки, попереджатиме або припинятиме прояви цькування.
Формування дружньої, довірливої атмосфери в усьому закладі – справа непроста. Вона потребує значних зусиль, організаційних і часових витрат, але результат того вартий! Мені в цьому плані імпонує практика однієї з харківських авторських шкіл. На кожне свято, чи то Новий Рік, чи Хрещення, чи Масляна, у закладі влаштовують загальношкільне гуляння. В неформальній обстановці діти, батьки та вчителі весело, пліч-о-пліч проводять час: беруть участь у конкурсах, спілкуються, їдять смаколики. І це круто! Бо дитина у разі потреби не побоїться звернутися за допомогою до дорослого, з яким весело стрибала в одній команді чи їла млинці.
Я свідомо не згадала про роль родини у превенції булінгу. Бо той вплив дуже значний та потребує довгої розмови. Це тема для окремої статті.
З повагою до дорослих і любов’ю до дітей,
психолог Букіна.
Останні коментарі