Рівневе оцінювання в НУШ: плюси та мінуси, думка вчителів

Відсутність бальних оцінок у Новій українській школі незрозуміла більшості батьків учнів – це показало дослідження одного з інститутів Національної академії педагогічних наук України. «Освітній маркер» вирішив з’ясувати, що думають про перехід з бальної на рівневу систему вчителі та чи доводиться їм роз’яснювати цю новацію батькам.

Отже, у початкових класах НУШ немає оцінок. У 1-2 класах – взагалі, а в 3-4 класах замість балів застосовується рівнева система оцінювання. Зокрема, МОН рекомендує вчителям користуватися такими позначками: П (початковий рівень), С (середній рівень), Д (достатній рівень) та В (високий рівень). Та й ці позначки не заносяться до щоденників чи робочих зошитів (хоча за бажанням педагог може це робити), а вписуються до свідоцтва навчальних досягнень учня, яке заповнюється двічі на рік. Тож як учням і батькам відстежувати поступ у навчанні, зрозуміти, що дитина гарно засвоїла, а де є прогалини?

У початковій школі НУШ застосовується формувальне оцінювання (поточного немає), при якому оцінюються здобуті навички, компетенції. Воно передбачає вербальну оцінку – оцінювальне судження вчителя щодо окремих результатів навчання учня, а також рівневу оцінку – коли оцінювальне судження включає ще й рівень результату навчання (тільки для 3-4 класів). При цьому оцінювальні судження мають бути сформульовані таким чином, щоб не принижувати гідність дитини. МОН рекомендує, щоб оцінювальне судження  розкривало суть досягнутого учнем результату. Тобто замість неінформативного «Молодець!» чи «Ти можеш краще» варто сказати/написати «Ти правильно обрав пам’ятку для пояснення способу обчислення, водночас дотримуйся послідовності дій».

Ми попросили педагогів НУШ поділитися власним досвідом застосування рівненого оцінювання та взаємодії з батьками щодо навчальних досягнень учнів.

Учитель початкових класів Харківського навчально-виховного комплексу № 106 Володимир Сокол розклав свою думку по пунктах:

  1. Треба визнати, що будь-яке оцінювання – це конфлікт інтересів на стику батьківських амбіцій, дитячої ірраціональності та вчительського снобізму. Реформа школи вносить передбачуваний хаос у систему оцінювання через поспішне копіювання чужих моделей.
  2. Спроба оцінити компетенції у некомпетентному середовищі призводить до розбалансування самого процесу визнання успіхів дитини та понятійної (методологічної) фрустрації дорослих.
  3. На мою думку, ми відходимо від суто педагогічного вираження думки в числі та переходимо до філософії встановлення значущості представленого на розгляд освітнього результату (продукту).
  4. Всі ці літери, додаткове впровадження формативного (формувального) оцінювання поки що мені представляється грою розуму, оскільки критерій «погано-добре» кардинально деформований у сучасному суспільстві, посилений псевдопозитивністю будь-якої шкали оцінювання.
  5. Заради справедливості маю зауважити, що поява феномену «оціночного судження» в Новій українській школі, при розумному застосуванні вчителями, може стати певним компромісом у внутрішньокласній кваліметрії та навіть уникнути напруження в учительсько-батьківському середовищі. Залишилося бути розумним))) див. п. 2.

Учителька початкових класів Харківської спеціалізованої школи № 11 Галина Сищук розповіла, що їй вдалося донести до батьків своїх учнів суть рівневої системи. Прохань від мам і тат ставити їхнім дітям звичні бали педагогиня не отримувала.

«Найефективнішим інструментом, що реалізує стратегію розвитку, самовдосконалення та відповідальності за власне навчання, є формувальне оцінювання. Адже цей інструмент кардинально міняє роль вчителя, знімає з нього функцію оцінювання і передає її дітям. Це вчить їх відповідальності за результат та концентрує на досягненні цілей.

А щоб підвищити мотивацію та ще більше зацікавити діток, можна використовувати додаткові засоби – наліпки, сувеніри, малюнки. Та варто пам’ятати, що вони мають бути методом заохочення за досягнення, а не вказувати на недоліки», – зазначає Галина Сищук.

Думку вчительки поділяє психологиня Юлія Букіна. За її словами, мотивують навчатися ті оцінки, які акцентують увагу на успіхах, а «покарання» учня низькими балами, навпаки, може демотивувати та деморалізувати:

«У психології є таке правило щодо формування у дитини зацікавленості в навчанні: дитина повинна мати успіх у цій діяльності та відчувати позитивні емоції в процесі. Про які позитивні емоції можна говорити, коли дитині кажуть: «Сідай, два!». Далі, на дітей часто вішають ярлики – «двієчник», «відмінник», порівнюють одних з іншими, наводять у приклад – це завжди буде викликати напругу між дітьми в колективі. Та й таке категоричне твердження «Ти двієчник» принижує гідність дитини, знижує її самооцінку.

Бальна система оцінювання не охоплює  різні варіанти виконання завдання чи роботи, яких може бути набагато більше, ніж декілька визначених оцінок. Також ця система не враховує і не додає до результату оцінювання фактори, що не стосуються академічних знань учня. Тобто його особливості характеру, властивості нервової системи, характеристики його праці,  емоційні особливості тощо.

Нова система рівневого оцінювання побудована за такою ж схемою, але має більш досконале диференціювання та більше корисна для учня. Оцінювання навчальних компетентностей тут базується на позитивній основі, що, як ми з’ясували вище, буде заохочувати дитину до навчання.

Один з найголовніших плюсів – оцінювання соціальних компетентностей дитини. Тобто приділяється увага таким якостям та навичками дитини, які безпосередньо стосуються процесу навчання: зацікавленість дитини темою, як вона працювала, чи докладала зусиль чи ні, і чому – тому що просто не цікавить чи десь незрозуміло, чи не дається до опанування ця тема. І порівняння  дитини завжди буде робитися відносно неї самої –в тому семестрі були такі показники, сьогодні вони значно вищі, і це прогрес!

Також, що дуже, на мій погляд, важливо для дитини, приділяється увага її взаємодії з іншими учнями та з вчителем, тобто її комунікативним навичками. Враховуючи цю інформацію, для дитини вибудовується індивідуальна траєкторія навчання, тримаючись якої вчитель зможе створити для учня спокійний, зацікавлюючий навчальний  простір. Де дитина зможе відповідно до своїх особливостей засвоювати знання без негативного досвіду та токсичної критики, мати в цій діяльності свої успіхи і в подальшому – мати зацікавленість опановувати щось нове.

Діти старшого віку в процесі такої взаємодії з учителем вчаться самостійно оцінювати свій поступ, свою роботу. Це є дуже корисним для особистості, оскільки навчає саморефлексії, аналізу, здорового критичного ставлення до своїх дій та вміння робити висновки і втілювати їх у життя, корегуючи таким чином свою діяльність на краще».

Рівневе оцінювання застосовується лише другий рік – на сьогодні діти, які пішли в школу одночасно зі стартом реформи НУШ, навчаються у четвертих класах. Те, як вони складуть Державну підсумкову атестацію, покаже, наскільки ефективна ця система, чи сприяє вона формуванню ключових компетентностей у школярів.