Які типові труднощі виникають у шкіл при організації інклюзивного навчання?

Відсутність архітектурної доступності та ресурсних кімнат у школах, а також неготовність учителів працювати з дітьми з особливими освітніми потребами – найбільш розповсюджені проблеми при відкритті інклюзивних класів. Про це свідчать дані інституційних аудитів і результати опитування директорів шкіл, що проводилися Управлінням Державної служби якості освіти в Харківській області. Ці результати не є репрезентативними, однак вони демонструють основні тенденції, що стосуються розвитку інклюзивного навчання в Україні. Про це в програмі «Відкритий доступ» на Українському радіо Харків розповіла начальниця Управління ДСЯО в Харківській області Світлана Вольянська. Прослухати запис програми можна за посиланням.

У минулому навчальному році обласне управління Служби провело інституційні аудити в 9 школах Харківщини. Серед іншого експерти оцінювали освітнє середовище закладу – наскільки воно інклюзивне, розвивальне та мотивуюче до навчання. А в червні під час навчальних семінарів для директорів всіх шкіл регіону пройшло анкетування директорів, в тому числі на тему інклюзії. Далі тезисно наводимо пряму мову Світлани Вольянської про результати  аудитів та опитування.

Що показали аудити шкіл

«Ми провели інституційні аудити в 9 школах, із них інклюзивні класи були у 5 школах. Оцінка була такою: в одній школі – на високому рівні ми відзначили саме організацію інклюзивного навчання,  в одній школі – вимагає покращення, і в інших – на достатньому рівні. Ми оцінювали приміщення – як вони облаштовані з урахуванням принципів універсального дизайну або розумного пристосування, чи застосовуються методики роботи з дітьми з ООП, як заклад освіти взаємодіє з батьками таких дітей, чи має стейкхолдерів, тобто чи співпрацює з ІРЦ або центрами практичної психології та соціальної роботи, наскільки мотивує освітнє середовище дітей до навчання та розвитку».

«Ми виявили позитивні моменти – в першу чергу це  стосується формування команд психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП, створення індивідуальних освітніх програм, навчальних планів, комплексних підходів до оцінювання навальних досягнень таких дітей, але є і багато проблем – вони стосуються здебільшого матеріально-технічного забезпечення».

«Є проблема саме архітектурної доступності. Тільки 4 школи з 9 мали пандуси. Архітектурна доступність передбачає також наявність окремо облаштованого туалету, можливість дитини пересуватися вільно по закладу освіти, наприклад, зайти або заїхати в їдальню, в бібліотеку. Тільки один заклад був обладнаний ресурсною кімнатою».

Організація інклюзії: за що відповідає директор, за що – засновник школи?

«Якщо ми говоримо про те, хто відповідальний за те, щоб дитина мала умови для якісного інклюзивного навчання в школі, то є повноваження директора, а є повноваження засновника. Саме засновник закладу освіти повинен зробити все можливе для того, щоб заклад був архітектурно доступним, щоб були пандуси, щоб у дитини з ООП була можливість користуватися необхідними приміщеннями, щоб було відповідне дидактичне забезпечення для навчання такої дитини, щоб була введена ставка асистента вчителя та щоб були виділені кошти на обов’язкові години корекційно-розвиткових занять».

«Проводити ці заняття мають спеціалісти – це може бути логопед або реабілітолог, або практичний психолог, соціальний педагог, дефектолог, тобто в залежності від того, які саме заняття потрібні тій чи іншій дитині. Це можуть бути і додаткові заняття з вчителем. Якщо у школі немає потрібних фахівців, школа може їх залучити на договірних засадах. Це обов’язок директора».

«Якщо ми говоримо про індивідуальну освітню програму, навчальний план, підходи до оцінювання, навчальних досягнень, взаємодію школи з батьками, взаємодію між вчителем та асистентом вчителя, то, безумовно, це повинен зробити директор або його заступник, тобто адміністрація школи».

Кожна школа має забезпечити інклюзивне навчання

«Законодавство передбачає, що кожна школа сьогодні має забезпечити інклюзивне навчання та навчати з усіма учнями дітей з ООП. Щоб навчатися в школі, батьки повинні звернутися в ІРЦ, аби виявити особливі освітні потреби,  і потім вже на підставі документів дитина повинна бути прийнята в ту школу, де батьки хочуть, щоб вона навчалася. Відповідно до законодавства, батьки обирають заклад освіти, і кожен заклад повинен мати умови для організації інклюзивного навчання».

«Не завжди директори шкіл активні. Тобто в школі немає архітектурно доступності, але директор жодного разу не звертався до засновника, щоб ці проблеми були вирішені. Коли приходить дитина з ООП, перше, що повинен зробити директор, –  повідомити засновника та надати пропозиції, що необхідно зробити, щоб ця дитина отримувала якісну освіту. Не завжди директори це роблять».

«Як всеукраїнське опитування, яке проводила ДСЯО в грудні минулого року, так і наш досвід свідчить про те, що директори шкіл не завжди знають взагалі про розмір субвенції, яка виділяється на кожного учня з ООП».

«Якісне інклюзивне навчання напряму залежить від того, якою є взаємодія між школою і сім’єю учня з ООП. Це і просування інформації про раннє виявлення ООП, і підготовка батьків до взаємодії зі школою, і взаємодія ІРЦ – батьки – школа, тобто тут є багато проблем, саме у цій взаємодії».

Про неготовність учителів працювати з дітьми з ООП

«Ще одна проблема, про яку говорили директори шкіл під час опитування, це неготовність вчителів працювати з дітьми з ООП. Хоча не можу сказати, що сьогодні це велика проблема для Харківської області, тому що Харківська академія безперервної освіти, де вже багато років підвищують кваліфікацію вчителі, організувала спеціальні курси для асистентів вчителів, які працюють у дошкіллі, для асистентів вчителів, учні яких навчаються в початкових класах, і окремо курси для вчителів, які працюють в основній та старшій школі. Крім того, обов’язковий блок – організація інклюзивного навчання – на курсах підвищення кваліфікації всіх предметників. Також Інститут післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди проводить курси для асистентів вчителів. Тобто якщо вчитель хоче навчитися, то він має таку можливість. А якщо не хоче… Ну як не хоче? Повинен хотіти, це його завдання – навчити дитину і взаємодіяти з асистентом вчителя, щоб дитина отримала якісну освіту.  Кожна людина в нашій країні повинна мати доступ до якісної освіти, кожна дитина повинна мати старт для якісного життя».

«Безумовно, треба мотивувати вчителів до роботи з дітьми з ООП і формувати інклюзивну культуру в школі, яка включає в себе багато питань. Це і питання формування інклюзивної культури педагогів, інклюзивної культури батьків і громади в цілому, інклюзивної культури учнів теж, щоб не було проявів булінгу або неупередженого ставлення до дітей з особливостями розвитку».

Аудит школи проведено: що далі?

«Під час інституційного аудиту в висновках ми обов’язково описуємо ту ситуацію, яка стосувалася організації інклюзивного навчання, визначаємо рівень організації цього навчання та прописуємо рекомендації. Якщо є проблеми, то ми прописуємо рекомендації директорам школи, що необхідно зробити, щоб виявлені проблеми були усунені. Директор може керуватися цими рекомендаціями, а може визначити свій шлях вирішення проблеми, але проблема повинна бути усунена».

«За результатами інституційного аудиту, якщо є порушення законодавства, пишеться розпорядження, і всі недоліки, які зазначені в розпорядженні, повинні бути усунені. Для кожного недоліку визначається певний термін усунення, дається повний рік календарний, якщо проблема масштабна. І вже за наслідками виконання цього розпорядження ми будемо дивитися, чи всі наші зауваження виконані. Можливо, нам буде достатньо звіту директора, а можемо і виїхати на місце, якщо це необхідно буде».