МОН: вдосконалення роботи ІРЦ – один з пріоритетів Нацстратегії з безбар’єрності

Розвиток мережі інклюзивно-ресурсних центрів і вдосконалення їх роботи є одним із пріоритетів  Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. Про це під час засідання Ради безбар’єрності заявила заступниця міністра освіти і науки Любомира Мандзій, повідомляє пресслужба МОН.

29 та 30 червня проходить онлайн-обговорення проєкту Плану заходів на 2021-2022 роки з реалізації Нацстратегії з безбар’єрності. Ознайомитися з документом можна тут – plan_zahodiv.

За словами Мандзій, на сьогодні в Україні працює 633 ІРЦ. За розрахунками МОН, в країні має бути створено 700 таких центрів. Також у міністерстві обіцяють приділити особливу увагу підвищенню кваліфікації вчителів щодо організації навчання дітей з особливими освітніми потребами.

«Нашим завданням залишається запровадження формату «гроші ходять за дитиною» у фінансуванні послуг для дітей з особливими освітніми потребами. Для підвищення якості надання послуг також необхідно забезпечити ІРЦ діагностичними засобами», – зазначила заступниця міністра.

Згідно з планом реалізації Нацстратегії,  при проведенні комплексної оцінки дітей фахівці ІРЦ мають використовувати Міжнародну класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Для спеціалістів центрів вже розроблено відповідні рекомендації та організовано навчання щодо підвищення кваліфікації з питань використання МКФ для інклюзії.

Також планом передбачено підвищення мотивації до навчання фахівців за професіями «асистент вчителя» та «асистент учня», створення умов для опанування цих професій батьками дітей з ООП.

Крім того, вже розроблені нові Положення про навчально-реабілітаційні центри та Положення про спеціальну школу, оновлено Положення про інклюзивно-ресурсні центри.

Довідково. Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні розроблена на виконання указу Президента України від 3 грудня 2020 року «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні». Нацстратегія передбачає шість напрямів:

фізична безбар’єрність (забезпечення архітектурної доступності об’єктів фізичного оточення та транспорту громад, вдосконалення державних будівельних норм і стандартів);

інформаційна безбар’єрність (застосування форматів простої мови та легкого читання, надання особам з порушеннями зору, слуху та особам з порушенням інтелектуального розвитку інформації в доступних для них форматах);

цифрова безбар’єрність (підключення закладів соціальної інфраструктури, а також домогосподарств у сільській місцевості до фіксованого широкосмугового доступу до Інтернету; комп’ютеризація опорних шкіл, лікарень, пошти, державних структур, бібліотек; надання пільг для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення у придбанні засобів доступу до Інтернету та спеціального програмного забезпечення);

суспільна та громадянська безбар’єрність (забезпечення можливостей безбар’єрної участі громадян у культурному житті, доступу до культурних послуг, культурних цінностей, культурної спадщини та інформації про них; популяризація у суспільстві культури створення безбар’єрного простору; запровадження системи оцінки втрати функціональності на основі принципів МКФ);

освітня безбар’єрність (систематизація процесів надання послуг, популяризація центрів надання освітніх послуг та забезпечення умов для фінансування за форматом «гроші ходять за людиною»; розвиток освіти дорослих, дуальної та інклюзивної освіти; забезпечення харчової безбар’єрності у всіх закладах освіти шляхом запровадження моніторингу харчових потреб та популяризації здорового харчування);

економічна безбар’єрність (розвиток інституту інвестиційного супроводу та менторства для існуючих підприємств, власниками та засновниками яких є цільові групи Нацстратегії з  берзар’єрності; адаптація програм підвищення фінансової грамотності та підприємницької культури для осіб з порушеннями зору, слуху та особами з порушенням інтелектуального розвитку; підтримка «ветеранського бізнесу»; впровадження МКФ для надання недискримінаційних та стимулюючих до роботи рекомендації згідно з реальними можливостями людини).